Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

набрівник

Набрі́вник, -ка, м. Дѣвичій головной уборъ изъ краснаго или чернаго плису или бархату, также изъ парчи, — родъ широкаго обруча, расширеннаго спереди, охватывающаго голову. Лохв. и Гадяц. у. Сл. Д. Эварн.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 465.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАБРІВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАБРІВНИК"
Гамба, -би, ж. Узелъ, служащій для застегиванія вмѣсто пуговицы. Гол. Од. 82. Угор.
Здохля́тина, -ни, ж. = здохлина.
Обчикрижити, -жу, -жиш, гл. Обрѣзать, подрѣзать. Рукава трохи обчикрижу. Гліб.
Підклад, -ду, м. 1) Подстилка. Одокія положила сестру на підклад. Федьк. 2) Потникъ, подкладываемый подъ сѣдло. Шух. I. 78. Вх. Зн. 61. 3) Родъ рыболовнаго сака, растянутаго на 4 угла. Части: саківно — сѣть, дуги двѣ палки накрестъ, растягивающія сѣть, держак — древко. Шух. I. 228.
Повшонок, -нка, м. Маленькій мальчикъ. Черк. у.
Позаморочувати, -чую, -єш, гл. Заморочить, одурить (многихъ).
Похмаріти, -ріє, гл. безл. = похмаритися.
Топчак, -ка, м. Мельница съ коннымъ или воловьимъ приводомъ.
Цінькало, -ла, с. 1) Эпитетъ зяблика. 2) Хохлатый жаворонокъ, Alanda cristata. Фр. (Желех.).
Шнуркування, -ня, с. Отдѣлка платья цвѣтными шнурками. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАБРІВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.