Благополучно нар. Благополучно.
Годовий, -а, -е. Годичный, годовой. Въ заговорѣ: (Пристріт) і денний, і сутковий, і тридневний, і годовий, і лісовий, і шляховий.
Дозо́рець, -рця, м. Наблюдатель, надсмотрщикъ, дядька.
Жме́ня, -ні, ж. 1) Горсть, часть руки. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Сім'ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені. 2) Пригоршня, горсть, количество сыпучихъ тѣлъ, пеньки, льна и пр. которое можетъ помѣститься въ горсти. Саме менше, а жмінь шість (конопель) пропало. Візьми, сестро, піску жменю. Висипав їй жменю дукатів. Укинув попелу жменю. 3) Какъ обозначеніе малаго количества: немного, малость. За старого Хмеля (Богд. Хмельницького) людей було жменя. Оглянувся Сомко, аж при йому тілько зо жменю старшини. Стоїть хатина, коло неї жменя города. 4) Часть полотика, полольщицкой кирки: желѣзная треугольная пластинка, — посредствомъ уха она надѣвается на рукоять. Ум. жме́нька, жмі́нька, жмі́нечка. Чуже візьмеш жмінькою, то чорт твоє міркою. Ув. жме́нище.
Здима́ти II, -ма́ю, -єш, гл. = здувати.
Знемогтися, -жуся, -жешся, гл. Утомиться, устать, изнемочь, выбиться изъ силъ. Погасли очі, знемоглися руки. Знемігся ж мов і задрімав.
Кучерявець, -вця, м. 1) Кудрявый человѣкъ, кудрявичъ. 2) Раст. Saxifraga aizoon. Ум. кучерявчик. Як їдять та п'ють, то й кучерявчиком звуть.
Славутиця, -ці, ж. = славута. Дніпру-Славутиці низесенько вклоняють.
Спориш, -шу, м. Раст. Poligonum aviculare L. Ой не стелися, зелений споришу, а по крутій горі.
Уколоти, -лю, -леш, гл.
1) Уколоть. Його колючки і уколять.
2) Наколоть. Уколи трохи трісочок.
