Держа́к, -ка́, м. 1) Рукоять, ручка; эфесъ; древко у метлы, видъ и пр. Подай держак од лопати свата привітати. 2) Нижняя часть кужівника. Ум. Держачо́к. Коло скрині лежав замок та держачок від простих ножиць, що овець стрижуть.
Джерела́стий, -а, -е. = Джерелатий. Киплять меди по кубках джереластих.
Ді́янка, -ки, ж. Дѣловое время, время дѣйствія.
Істовність, -ности, ж.
1) Съѣдобность.
2) Сытность, питательность. А що воно (сіно) до гстовности, — то Боже мій!
Майсте́рня, -ні, ж. Мастерская.
Мороква́, -ви, ж. Трясина.
Помольне, -ного, с. Сборъ хлѣбомъ съ мельницъ.
Признаватися, -наюся, -є́шся, сов. в. признатися, -знаюся, -єшся, гл.
1) Признаваться; признаться; сознаваться, сознаться. А тепер я признатися мушу: люблю, люблю козаченька так, як свою душу.
2) — до чого. Признавать, признать что своимъ. Василь признався до того ножа.
3) до кого. Давать, дать себя узнать. Ой як вийдеш на улицю, — до мене признайся.
Прикарабок, -бка, м. = прикалабок.
Турити, -рю, -риш, гл. Гнать. Ігнатко безп'ятко з гори свині турить.
