Ген нар. 1) Вонъ тамъ. На небі чистому ген хмара бовваніє. Ген там на долині під могилою огонь палає. 2) ген-ген. а) далеко-далеко. Пійдем ген-ген на гору. б) очень, сильно. Мотря таки ген-ген забарилась. 3) Какъ существительное: названіе дѣтской игры, состоящей въ бросаніи ножа (съ кулака, съ ладони, съ головы, зубами) такъ, чтобы онъ воткнулся въ землю. Не отсюда ли и выраженіе: дати гену — сильно побить?
Коростуватий, -а, -е. коростувате по́ле. Поле, на которомъ много всякихъ корней.
Кровопій, -пія, м. = кровопивець. Сказано, — кровопій людський.
Підкидьок, -дька, м. Подкидышъ.
Погребельне, -ного, с. Пошлина за проѣздъ черезъ плотину.
Пообсіватися, -віємося, -єтеся, гл. Окончить сѣять. За годинки люде пообсівалися.
Прищепа, -пи, ж. Привитый черенокъ. Ум. прище́понька, прище́почка.
Розчухувати, -хую, -єш, сов. в. розчухати, -хаю, -єш, гл.
1) Расчесывать, расчесать (тѣло). Турн собі розчухав литку.
2) Понимать, понять, сообразить. Спасибі! — сказав голосно Уласович, не розчухавши, що йому наговорив пан Пістряк.
Самописки нар. Безъ посторонней помощи (писать). Самописки навчивсь писать.
Сторожка, -ки, ж. = залевчник.
