Ворож, -жа, м. = ворожбит.
Задзеленьча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Зазвонить (о бубенчикахъ); зазвенѣть, забренчать.
Запла́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Заплакать. Заплач, дурню, по своїй голові. Козак з біди не заплаче. 2) Заплакать что. Заплакала чорні очі, заплакала брови. 3) — кого́. Причитаньями и плачемъ какъ по мертвому уморить. Встрѣчено у Г. Барвинокъ: Раз, так жартувавши, на вечерницях дівку заплакали. Жартували, жартували, а послі й кажуть: «Умри, Галю, ми по тобі голоситимем». Та́ з сміхом і лягла. Вони зложили їй руки... (і стали голосити). Далі дівчата вже й годі, стали її будити — не встає... а у їй і духу нема.
Купальний, -а, -е. купа́ловий. Купальний попел.
Порозрівнювати 1, -нюю, -єш, гл. Выравнять, сравнять (во множествѣ).
Пропасниця, -ці, ж. Лихорадка. Добридень, пропасниці! єсть вас сімдесят сім, а я принесла вам снідання всім.
Сідь, -ди, ж. Сѣдина. Уже, бач, сідь проростає.
Сонюга, -ги, об. Соня, любящій, любящая спать. Ум. сонюжка.
Узуття, -тя, с. Обувь. У неї ні одежи теплої, ні узуття як слід.
Щедрувальник, -ка, м. = щедрівник.
