Балам! Балам! меж. Подражаніе ударамъ колокола.
Відгромити Cм. відгромлювати.
Доро́гшати, -шаю, -єш, гл. = дорожчати.
Івасик, -ка, м. Раст. Trifolium montanum L., T. pratense L.
Копаний, -а, -е. Выкопанный. Ой у полі край дороги копана кирниця.
Лагодити, -джу, -диш, гл.
1) Готовить, приготовлять. Іди лишень полуднувать лагодь. За панича лагодила, за немила дала.
2) Починять, исправлять, приводить въ надлежащій видъ. Лагодили самопали, ратища стругали. Шо ви лагодите чересла та лемеші? Лагодьте лучче батьківські списи, бо буде хутко усім робота. Я її чоловікові колись і чоботи лагодив.
3) Снаряжать. По вашій оборі сам Господь ходить, ой ходить, ходить та все лагодить: лагодить воли й по три плуги, бички-третячки та й по чотирі.
4) Улаживать миролюбиво, уговаривать; укрощать, смягчать. Лагодить сварку. Ліки трохи лагодять біль.
Оцвенок, -нка, м. Кусокъ, обрубокъ (дерева, желѣза).
Постук, -ку, м. Стукъ. Лежу... коли се стукає. Се ж його постук.
Сояшничиння, -ня, с. = соняшничиння.
Стинати, -на́ю, -єш, сов. в. стяти, зітну, -неш, гл.
1) Отрубать, отрубить, отсѣкать, отсѣчь, срубать, срубить. Будем ми тернове віття, верхи стинати. Стинати липу.
2) Обезглавливать, обезглавить, казнить. Уже милую до гробу впускають, а милому головку стинають.
3) стя́ти зуби. Сжать зубы. Як упав, зуби стяв, ледві спам'ятався.
4) стинати плечима. Пожимать плечами. Дивиться на мене, стина плечима та й годі. Cм. стенати.
