Вигорювати, -рюю, -єш, гл. = вигоряти. На заході небо червоніло жаром, неначе в печі вигорювало.
Відійматися, -маюся, -єшся, гл. Разставаться. Не клопоч мені голови, бо я і так клопіт маю, від роду ся відіймаю.
Гайбуз, -за, м. Раст. Ocimum baxylicum.
Запла́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Заплакать. Заплач, дурню, по своїй голові. Козак з біди не заплаче. 2) Заплакать что. Заплакала чорні очі, заплакала брови. 3) — кого́. Причитаньями и плачемъ какъ по мертвому уморить. Встрѣчено у Г. Барвинокъ: Раз, так жартувавши, на вечерницях дівку заплакали. Жартували, жартували, а послі й кажуть: «Умри, Галю, ми по тобі голоситимем». Та́ з сміхом і лягла. Вони зложили їй руки... (і стали голосити). Далі дівчата вже й годі, стали її будити — не встає... а у їй і духу нема.
Згі́дливий, -а, -е. 1) Пригодный, полезный. Вона згідлива: нею підкурюють корову, як захвора. Се зілля згідливе: його п'ють од кашлю. 2) Покладистый, сговорчивый, миролюбивый.
Обпивати, -ва́ю, -єш, сов. в. обпити, обіп'ю, -єш, гл. Опивать, опить. Чи може його обпили, або об'їли?
Поличчя, -чя, с. Портретъ. Посилаю тепер тобі, друже мій єдиний, своє поличчя.
Схудлий, -а, -е. Исхудалый. Бліде й схудле лице.
Хруп меж., выражающее отламываніе чего-либо. Разогнавшись, скакнув Петро і як раз досяг до другого берега. Аж тут берег під ним хруп! одколовсь, і вже козак похиливсь назад,
Шахрун, -на, м. Мошенникъ, мотъ. Я тому шахрунові дав гроші, шоби мені двори поклав, а він взєв та й якимис дармоїдом роздав.
