Балачка, -ки, ж. Разговоръ, бесѣда; болтовня.
Вилюжка, -ки, ж.
1) Волнистая линія, — напр. въ орнаментѣ писанокъ.
2) Искривленіе. Тут скрізь гони однакові, тільки в однім місці вилюжка.
Гарасікуватися, -куюся, -єшся, гл. Браниться, спорить.
Карабинок, -нка, м. Ум. отъ карабин.
Ми́лостинька, -ки, ж. Ум. отъ милостиня.
Натура, -ри, ж. 1) Природа. Вовча натура тягне до лісу. 2) Натура, характеръ. Гарний хлопець на натуру, гарно грав на бандуру. Нехай сердиться, коли в його така сердита натура. Перестану вже жінки слухать, покажу натуру. Не змагаюсь із матіррю, хоч що мені каже, а все знаю і роблю собі мовчки. Не показую натури, а її в мене стільки, як у них обох. 3) у натурі. Наяву. — Чи це вам так снилось? — Еге, снилось! — у натурі! Ум. натуронька. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю.
Невблаганий, -а, -е. Неумолимый.
Підриштувати, -ту́ю, -єш, гл. Поставить лѣса.
Тріщати, -щу́, -щи́ш, гл.
1) Трещать. На горищі.... тріщало, неначе дах зривало з хати. Рвонув він раз, — тенета не тріщать.
2) О головѣ: сильно болѣть. Голова від клопоту тріщить.
3) Исчезать, уничтожаться. Голова болить, а хліб як на огні тріщить.
4) О морозѣ: свирѣпствовать. Тріщи, не тріщи, вже минули водохрещі.
Уділяти, -ля́ю, -єш, сов. в. уділити, -лю́, -лиш, гл. Удѣлять, удѣлить, дать. Бог нам дав, і людям вділяймо. Моя ненько, моя матінко? Нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила? Кому ви (мати мертва) нас уручаєте, кому ви нас уділяєте? Я й хату їм збудую, і города вділю, і поля дам. Почали вони з братом ділиться хазяйством і вділили дурневі коростявого бичка.
