Гри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. 1) Грызть, кусать. Нехай коза іде билини гризти. Кістки гризти. 2) Бранить, пилить. Так що-дня гризе мене, що хоч тікай з хати. Гри́зти го́лову. Распекать, бранить, пилить. Спускайся з гори тихіше вниз, щоб ніхто голови не гриз. Увійшов старий чогось у хату, а вони й почали гризти йому голову. 3) Мучить, гнести, не давать покою. Совість не дає мені спокою: гризе мене і день, і ніч. Гризе мене одна думка. 4) Тереть, жать, (ногу, объ обуви). Коли б мі гриз чобіт, то б і не жаль, а то ходак та й ще не так.
Зві́н, зво́ну, м. и пр. = дзвін и пр.
Ласуха, -хи, ж. Лакомка. Цібелла же була ласуха. Ум. ласушка, ласушечка.
Навба́ч нар. Съ виду, на видъ.
Немов нар. Словно, будто, точно. Немов би дав Бог.
Олениця, -ці, ж. Самка оленя.
Переплигнути Cм. переплигувати.
Униз нар. Внизъ. Спускайся з гори тихіше вниз.
Хвасоленька, хвасолечка, -ки, ж. Ум. отъ хвасоля.
Шпиг, -га, м.
1) Шпіонъ. Шпиг сю пісню пильно слухав.
2) Костный мозгъ.
