Габлі, -лів, м. мн. = габлина.
Двійча́стий, -а, -е. Раздвоенный. Тобі любіща моя псальма, ніж віл на жертву круторогий, ніж тук його серед багаття, і в ратицях двійчастих ноги.
Долі́жно нар. Возможно вволю лежать. Чи доїжно, чи доліжна тобі? (питає наймичка наймичку).
Займи́ти, -млю, -миш, гл. = зайняти. Посліднюю корову з загороди займив.
Мушка́ 2, -ки́, ж. 1) Ум. отъ муха. Ой був комар оженився та з мушкою не нажився. Вилетіла мушка з хати. 2) Въ цвѣтѣ ткани: пятнышки, разбросанныя по фону иного цвѣта. Зелена байова керсетка з червоними мушками. 3) Въ женской прическѣ: напущенные на виски пальца на два шириною волосы, идущіе потомъ за уши. 4) Родъ дѣтской игры.
Побусурменитися, -нюся, -нишся, гл. Обасурманиться. Був тридцять літ у неволі, двадцять чотирі як став на волі, потурчився, побусурманився. Вже я потурчилась, побусурменилась. Хмельниченько побусурманившись, збив пушкою з гори Валка верх з батьківської церкви.
Розохочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. розохотитися, -чуся, -тишся, гл. Получать, получить желаніе, охоту.
Свинячка, -ки, ж. Ум. отъ свиняка.
2) Раст. = свинюха.
Тугий, -а, -е. 1) Тугой, упругій. Щоб була туга як коліно. (Посадивши капусту, примовляютъ).
2) Крутой, густой. Туга грязь.
3) Твердый (о камнѣ).
4) Сильный, крѣпкій, суровый. Туга зимойка.
5) Несговорчивый, упрямый, крутой. Я чоловік не тугий: дасте 25 карбованців, то й ваш кінь.
6) О рѣчи: тяжелый. Уся мова його була якась туга, лемехувата. Ум. тугенький, тугесенький.
Уплітати, -таю, -єш, сов. в. уплести, -ту, -теш, гл.
1) Вплетать, вплесть. А чому ти й досі ніколи не вплетеш кісники.
2) Сплетать, сплесть. Батога з піску не вплетеш.
