Відьма, -ми, ж. 1) Вѣдьма. Гірша відьма вчена, як родима. 2) Бабочка махаонъ, длиннохвостка, Papilio machaon. 3) Родъ карточной игры, подобной русскому фофану. Ув. відьмище, відюга, відюха. Ту хату я знайшов одначе, в которій відьмище жила. Проклята відюха причарувала.
Вуголов, -ва, м.
1) Кожаная связь, которой въ цѣпѣ било прикрѣплено къ цѣповищу; части, охватывающія концы била и цѣповища, называются вилиці, а кольцо ихъ соединяющее ремінник.
2) Часть уздечки, находящаяся на головѣ.
В'язний, -а, м. Относящійся къ тыльной части шеи. в'язне сіло. Сало съ шеи.
Гости́ти, -щу́, -сти́ш, гл. 1) = Гостювати. Просила прозьбою і грозьбою, щоб ми не довго гостили. 2) Принимать гостей, угощать. Коли сама намоглась, щоб до тебе приїхали в гості, так гости ж як слід. Зараз почали мене гостити вареними яйцями і паляницею. Повиїдали.... ут страву.... нічим людей гостити.
Їздець, -дця́, м. Ѣздокъ. Вчора увечері приїхав їздець.
Ми́зкатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Занашиваться, затаскиваться, истрепываться (объ одеждѣ). Як усякому свою одежу давати, так вона ж не мовиться, а все мизкається та мизкається. 2) — з ким. Заигрывать съ кѣмъ. Cм. мизгатися.
Обіз, обозу, м. = обоз. За татарми обіз іде, за обозом — кінь турецький.
Плести, -ту, -теш, гл.
1) Плесть. Дівочки та віночки та плестимуть. Плетуть сітки та на твої дітки.
2) Вязать. Плести панчохи.
3) Вить. Плете... вірьовки.
4) — лозу. Родъ дѣтской игры: дѣти становятся въ два ряда лицомъ къ лицу, всѣ пары vis-avis берутся за руки; крайняя пара проходитъ подъ руками всѣхъ и становится съ противоположнаго конца, за ней слѣдующая и т. д., — подражаніе выплетанію изъ лозы какой нибудь вещи.
Стороженька, -ки, ж. Ум. отъ сторожа.
Торбаниста, -ти, м. Играющій на торбанѣ.
