За́вертка, -ки, ж. 1) Пукъ стеблей стоящаго на корню хлѣба, свернутый узломъ. По народному повѣрью, за́вертка дѣлается съ злымъ умысломъ и имѣетъ силу причинить болѣзнь сорвавшему ее или съѣвшему хлѣбъ изъ зеренъ тѣхъ колосьевъ, которые были въ за́вертці. Cм. завивка, завитка, завиття, закрутень, закрутка. 2) Родъ деревяннаго запора у дверей: проходящій сквозь дверной косякъ стержень, на внутреннемъ концѣ котораго деревянная пластинка, прикрѣпленная къ стержню посрединѣ и при горизонтальномъ положеніи захватывающая своею половиною внутрь отворяющуюся дверь; вращая стержень, а съ нимъ и пластинку, можно отпирать и запирать дверь. Христя кинулась до надвірніх дверей... зачинила й закрутила заверткою.
Кабиця, -ці, ж.
1) Очагъ въ землѣ (въ сѣняхъ или на дворѣ) для приготовленія пищи. Онучи инші полоскали, другії лежа розмовляли, а хто трудився у кабиць. Горить огонь тихенько на кабиці.
2) Круглая или четырехугольная яма, въ которой помѣщается гончарная печь.
Косище, -ща, с. ув. отъ коса́.
Ло́жа, -жі, ж. Постель, ложе. Вдовиченко буде на білій ложі лежати. Милого ложа — міх та рогожа, — то мені постіль гожа. сонце ся в ложі купає. Солнце зашло.
Мазґли́вий, -а, -е. Плаксивый.
Переспівуватися, -вуюся, -єшся, гл. Перекликаться пѣніемъ. Через став перегукувались, жартуючи, дівчата та переспівувались.
Плоскінний, -а, -е. Сдѣланный изъ плосконі. Дасте на мене шитую сорочку. — Де ж тобі, мила, шитої узяти? Будеш, тя мила, в плоскінній лежати.
Понапухати, -хаємо, -єте, гл.
1) Напухнуть (во многихъ мѣстахъ).
2) О звѣздахъ: то-же, что понадиматися.
Самодери, -рів, м. мн. Рыболовный снарядъ для ловли сома: три связанныхъ между собою большихъ крючка съ грузомъ для тяжести.
Туп-туп, меж., выражающее топаніе, топъ-топъ! Туп-туп ніженьками, дзень-дзень підківками.
