Бубоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Говорить невнятно, бормотать; лепетать. Тихо бубонів святу молитву. Дітвора бубонить, регочеться.
Вайлуватий, -а, -е. Неповоротливый, неловкій, угловатый. І в кого цей хлопець удався такий вайлуватий? У нас у роду наче й не було таких.
Двана́дцятка, -ки, ж. 1) Полотно въ 12 пасмъ. 2) Рыболовная сѣть, въ которой на площади въ 1/4 арш., помѣщается во всѣ стороны 12 ячей.
Заблука́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Зайти куда нибудь, блуждая. 2) Пуститься въ бродяжничество.
Заране́нько, нар. Ум. отъ зарані́.
Калі-буд-буд! Крикъ русалокъ. Калі-буд-буд! дайте мені волосинку зарізати та дитинку., нар. пов.
Лапик, -ка, м. Въ загадкѣ: листь капусты. Лапик на лапику, а й голки не було.
Плюскати, -каю, -єш, гл. Плескать. А я слухаю... як ті пишні керманичі весельцями плюскають.
Позаплітувати, -тую, -єш, гл. Заплесть (во множествѣ) Коси у дрібушки позаплітувані.
Шоломок, -мка, м. = шеломок.
