Гуса́рь, -ря, м. = Гусар 2. Після сіх другі стругали гусаря.
Золотник, -ка́, м.
1) = золотарь 1. Ой ходімо ж ми до ковальчика, до ковальчика, до золотника, покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла.
2) Раст. a) Potentilla tormenloides. б) Geranium sanguineum.
3) Золотникъ. Лихо приходить пудами, а сходить золотниками.
4) Матка. Примовляння, як підбірають животи, коли осунуться: «Золотий золотничку, стань собі на містечку; де поставив тебе отець і мати, тут тобі довіку стояти». Ум. золотничо́к.
Кулешінник, -ка, м. Горшокъ, въ которомъ варять кулешу.
Ми́йка, -ки, ж. Тряпка или мочалка для мытья посуды.
Накондуба́читися, -чуся, -чишся, гл. Нахмуриться (о небѣ въ тучахъ). Мерщій, паничу, збірайтесь, а то дивіться, як небо накондубачилось, — мабуть моква буде.
Поникати I, -ка́ю, -єш, гл. Послоняться, побродить туда и сюда. Поникав-поникав по двору і пішов собі.
Розгасти Cм. розгасати.
Теревенити, -ню, -ниш, гл. Разсказывать бредни, пустяки. А ще сміє теревенити моїм синам, що польська мова як не тепер, то швидко буде потрібна на Вкраїні.
Хро-хро! меж., выражающее хрюканье свиньи. Біжить кабан: «хро-хро-хро! Хто в цій рукавиці?»
Шелюжина, -ни, ж. Прутъ изъ тальника. Нехай лоза-шелюжина згинається нижче.
