Арме́н, -на, м. = Вірме́н.
Викочувати, -чую, -єш, сов. в. викотити, -чу, -тиш, гл. 1) Выкатывать, выкатить; вывозить, вывезти изъ чего. Викочує з-під повітки віз. Та винесе самопали, викотить гармати.
Гребти́, -бу́, -бе́ш, гл. прош. вр. гріб, гребла́, гребло́. 1) Гресть (весломъ). Так гребе, що страх, човном. І стали веслами гребти. Гребти́ у ход. Гресть прямо впередъ; з під човна́ гребу́ть, чтобы поворотить лодку; через о́бшивку — для быстраго хода. 2) Сгребать (о сѣнѣ). Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. 3) Рыть, разгребать. Собаки лапами гребуть. Курка що гребе, то все на себе. Кінь гребе копитом.
Долеті́ти Cм. долітати.
Личи́на, -ни, ж. 1) Маска. 2) Бранное слово: образина. Дивися, пся його личина. Зла личина. Чортъ.
Налипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. налипнути, -ли́пну, -неш, гл. Налипать, налипнуть.
Нальнува́ти, -ную́, -є́ш, гл. Собрать льнува́вши. Cм. льнувати.
Натомість, нато́місць, нато́місь, нар. Вмѣсто того, за то. Він скупий, так жінка натомісь щедра.
Скнарий, -а, -е. Скупой, скаредный.
Чужосілець, -льця, м. Человѣкъ изъ чужого села. Не ви сінечки робили, робили сінечки чужосільці.
