Забаскали́тися, -чуся, -чишся, гл. Заупрямиться. На залицяння молодих забаскаличившись мовчала.
Закраси́ти, -ся. Cм. закрашати, -ся.
Захи́ріти, -рію, -єш, гл. Захирѣть. Захирів так, що й голови не підведу.Оце й захиріє дитина.
Клопотати, -почу, -чеш, гл.
1) Безпокоить, утруждать, надоѣдать. Не тра стару клопотати: стара знає, кому дати. Та чого тужиш, та чого плачеш, головоньку клопочеш? Ще не час голівку молоденьку на господарстві клопотати, — нехай погуляє дівчиною. не клопочи мені голови. Не надоѣдай мнѣ! Не приставай ко мнѣ!
2) Озабачиваться о чемъ. Клопочуть нянькою, так я й пришила.
Отемніти, -нію, -єш, гл. Ослѣпнуть. Годів сім мені було, як я отемнів. На старість царь той отемнів і тяжко нудив світом, не бачив, як красуєсь світ зимою, а не літом.
Підмовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. підмо́вити, -влю, -виш, гл. Подговаривать, подговорить, подстрекать, подстрекнуть, наущать. Жить до себе давно уже підмовляє. Козак коня напуває, дівчиноньку підмовляє: мандруй, мандруй, дівча, з нами, ліпше буде, як у мами.
Понагонити, -ню, -ниш, гл. = понаганяти. Повен двір овець... понагонив.
Примощувати, -щую, -єш, сов. в. примостити, -мощу, -стиш, гл. Прилаживать, приладить; приставить — напр. доску, чтобы увеличить ширину.
Уміщати, -щаю, -єш, сов. в. умістити, -щу, -стиш, гл. Помѣщать, помѣстить. Не вмістити тобі в серці пової науки.
Хазяєчка, -ки, ж. Ум. оп. хазяйка.
