Бієць, бійця, м. Боецъ, борецъ. Дивитись на бійців хватались.
Миші́й, -шію́, м. Раст. a) Setaria glauca. б) Setaria viridis.
Му́ринка, -ки, ж. Мавританка.
Наду́шувати, -шую, -єш, сов. в. надуши́ти, -шу́, -шиш, гл. Надавливать, надавить. Нащо ж тобі, моя мила, так тяжко робити, на пальчиках піхурчики надушити?
Обмерлий, -а, -е. Обмершій, впавшій въ обморокъ. Її принесли додому обмерлу.
Обмінювати, -нюю, -єш, сов. в. обміня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Обмѣнивать, обмѣнять.
Присмачувати, -чую, -єш, сов. в. присмачи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Сдабривать, сдобрить. Сядуть за обід, — не присмачений обід їх веселою річчу Грицьковою.
Угіль, гля, м. = вугіль. Ум. угілець.
Уриватися I, -ваюся, -єшся, сов. в. увірватися и урватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Отрываться, оторваться, вырываться, вырваться, обрываться, оборваться, перерываться, перерваться, прерываться, прерваться. Як ухо ввірветься, то й збан розіб'ється. Одна (струна) вже й увірвалась. Батіг не нитка — не увірветься. Урвався і рід Вишневецьких. увірвався бас, увірвалася нитка, удка (кому). Прекратилась возможность. Вже Терешкові ввірвалось нитка верховодити. Тоже значеніе имѣетъ выр.: уже йому ввірвалось. розмо́ва увірвалася. Прекратился разговоръ. 2) Вырываться, вырваться. Я піймав його та й веду за руку, а він усе вривається од мене, все наче огинається, а далі вирвавсь і побіг. 3) Срываться, сорваться, упасть съ высоты. Беруться за руки колом і перекручуються, приспівуючи:... «держіться кріпко: як хто увірветься, тому не минеться», — а ж поки хто увірветься, — тоді знов. А той, що сидів на трямку, як увірветься з того трямка! Як ти в мене ночував, то з полу ввірвався.
Чепілик, -ка, м. = чепелик. Взяв ножик чепілик та й відтяв паличку.
