Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пугу-пугу!

Пугу-пугу! меж. 1) Крикъ филина. 2) Условный крикъ у запорожцевъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 498.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУГУ-ПУГУ!"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУГУ-ПУГУ!"
Глечик, -ка, м. Ум. отъ глек. 1) Кувшинъ. Ном. № 12451. 2) Часть самовара: внутренняя труба, въ которою кладутся угли. Зміев. у. 3) Родъ игры. Ив. 60. 4) глечики жовті. Раст. Nuphar luteum Smith. ЗЮЗО. І. 129. 5) глечики полоскати. О женщинахъ: угощаться въ складчину въ понедѣльникъ послѣ заговѣнія на Петровъ постъ. ХС. I. 76. Ум. глечичок. ЗОЮР. II. 11.
Ґрацюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. = Ґрасувати 1.
Зохматися, -маюся, -єшся, гл. Пожелать. Мати собі міркувала, що як пійде на розглядини, що й своє, мовляв, тягло, і велика ікона від покійної жінки дітям зосталась, то я й зохмаюсь (заміж). Г. Барв. 231. Почула, що чоловік до свата збірається, та й собі зохмалась туди ж іти.
Куртка, -ки, ж. Короткое мужское одѣяніе: родъ кафтана или родъ казакина съ тальею и узкимъ стоячимъ воротникомъ; возлѣ Львова — полотняная одежда только до пояса. Гол. Од. 17, 54, 44.
Лелі́ти, -лію, -єш, гл. 1) Сверкать; струиться блестя, блестѣть; переливаться. Так і леліють церкви уряжені та золоті. Зміев. у. В неї подвір'я сріблом леліє. Гол. III. 543. Да йшла дівка да яриною, да ярина леліє. Чуб. V. 23. Там вода леліє, на єї дивлюся. Мет. А на морі вода леліла. Н. п. 2) Лелѣять. Та мала собі сина єдиного Івася Вдовиченка, змалку леліла, у найми не пускала. Мет. 414.
Обачний, -а, -е. Осмотрительный, осторожный, внимательный. Гей, — каже, — ти, шинкарко молода, ти, Насте кабашна! Ти, — каже, — до сіх бідних козаків-нетяг хоч злая, да й обашна. ЗОЮР. І. 203.
Окацубнути, -ну, -неш, гл. Окоченѣть, замерзнуть. Борз. у.
Повертати, -та́ю, -єш, сов. в. поверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Вертѣть, повернуть, вращать; свернуть. Все на той бік поглядають, де козаки кіньми грають, шабельками повертають. Чуб. На вечір сонце повернуло, поночі йти — буду коло вас ночувать. Рудч. Ск. І. 211. Він так хвостом і повернув. Рудч. Ск. І. 25. 2) Возвращать, возвратить. І хто зна, коли мене Бог поверне до своєї господи. Левиц. І. 3) Возвращаться, возвратиться. При місяці із ярмарку повертали. Грин. III. 325. 4) Обращать, обратить, превратить. Козаки зостались козаками, а нас у поспільство повернено. К. ЧР. 71. Щоб ту чорну та знов у білу повернути. Драг. 77. Усі гроші повернув на хату, щоб добру зробити. у нівець повернути. Въ ничто обратить. Старшина хоче писаря в нівець повернути. Харьк. у. повернути на користь. Обратить въ пользу. Люде повернули оці сили на користь собі. Ком. II. 19.
Пообламуватися, -муємося, -єтеся, гл. Обломиться (во множествѣ).
Чудитися, -джуся, -дишся, гл. = чудуватися. Перевертням морським чудились. Котл. Ен.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПУГУ-ПУГУ!.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.