Византійський, -а, -е. Византійскій.
Довжинико́м нар. Въ длину, вдоль. Моя десятина йде довжиником відсі.
Долуба́тися, -баюся, -єшся, гл. = довбатися, длубатися.
Козачина, -ни, ж.
1) Молодой человѣкъ, молодець.
2) Казакинъ. Мати хотіла одягти його в козачину, в нові крамні штанці.
Панувати, -ну́ю, -єш, гл. 1) Господствовать, властвовать. Біс та його діти панують у світі. 2) Царствовать. 3) Жить побарски. Іди, доню, каже мати, — не вік дівувати! Він багатий, одинокий, — будеш панувати.
Патолоч, -чі, ж.
1) Истоптанное поле, потрава.
2) Мѣсто, гдѣ съѣдено хищнымъ звѣремъ животное съ остатками на немъ. (Вовк) тут, бо де б йому діваться, — ось свіжа патолоч. Вовк, казав би, задавив лоша, — була б патолоч.
3) Остатки послѣ сбора конопли.
Спижовий, -а, -е. Бронзовый, мѣдный.
Стеряти, -ряю, -єш, гл.
1) Издержать, утратить. Багато я стеряла на базарі, — накупила всячини. Коли емірати, то емірати, то все треба день стеряти.
2) — дитину. Имѣть выкидышъ. Відколи я стеряла дитину, мені все гірше та гірше.
Тучка, -ки, ж. Ум. отъ туча.
Утомляти, -ляю, -єш, сов. в. утомити, -млю, -миш, гл. Утомлять, утомить. Спочивають добрі люде, що кого втомило. Коні вороненькі ноги утомили.
