Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

свідчив

Свідчив, -чого, м. = свідок. Пирят. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 107.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВІДЧИВ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВІДЧИВ"
Вельґоґор, -ра, м. Раст. Pisum macrocarpum. Вх. Пч. II. 34.
Жовнірува́ння, -ня, с. Солдатская служба.
Запоро́жчик, -ка, м. Запорожскій козакъ. Чи заступляться ж то за хрещений люд наші запорожчики? Стор. МПр. 50.
Ку́пки, гл., дѣтс. = Ку́пі.
Ме́льничка, -ки, ж. Жена мельника. Ой мельничко, круподерничко, позич мені ступки, обідрати крупки. Грин. III. 654.
Охолоджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. охолоди́тися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Прохлаждаться, прохладиться.  
Переор, -ру, м. Перепашка.
Повимокати, -каємо, -єте, гл. Вымокнуть (о многихъ). В людей жито або повимокає, або посохне. Г. Барв. 195.
Пояти, -йму, -жеш, гл. = поняти. А воячка жона сама єго стяла і другого си миністра пояла. Драг. 271.
Протяглий, -а, -е. Пологій (о горѣ). Протягла гора. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СВІДЧИВ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.