Вороня, -няти, с. Вороненокъ. Ум. воронятко.
Оконити, -ню, -ниш, гл. Дать коня, изъ пѣшаго сдѣлать коннымъ. Въ думѣ вдова, вручая козаку коня, говоритъ: Де мого сина нагониш, там його окониш, добрим лицарем настановиш; нехай він по походах піхотою не ходить.
Омаць, о́мацьки, нар. Ощупью. Омаць найшов двері хатні.
Особний, -а, -е. = особий.
Паляничка, -ки, ж. Ум. отъ паляниця.
Повиливати, -ва́ю, -єш, гл. Вылить (во множ.). А що попомучилась вона, що сліз повиливала над ними — Жати Божа!
Повіка, -ки, ж. Вѣко. Трудно сльозам ради дати, коли сами ллються. Нехай ллються річеньками, най (не) сохнуть повіки, — колись мила рученьками утре їх навіки.
Розм'єскати, -каю, -єш, гл. Раздавить, размозжить.
Спасовець, -вця, м. Тотъ, кто производить потраву, пуская свой скотъ на чужое поле.
Улічити, -чу, -чиш, гл. 1) Отсчитать. 2) Обчесться. Другим ще докладала лишку, а тут одного яйця нема до сотні — влічила я. 3) Вылечить. Щоб серце улічити, тра козака любити.
