Брикати(-ся), -каю(-ся), -єш(-ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Кулішарник, -ка, м. Большой кулешінник.
Мизерні́ти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Бѣднѣть, нищать. 2) Худѣть, тощать, приходить въ болѣзненное состояніе. Оце й захиріє дитина, стогне, мизерніє. Думаю: от-от умре.
Перечасувати, -су́ю, -єш, гл. Переждать, повременить. Як перейде дорогу лиха година, то не йди, вернись та перечасуй, то тоді вже йди. Тупотун переписував, довгим товаришам пересміятись і став далі казати.
Постарчати, -ча́ю, -єш, гл. = постачати.
Потай нар. Тайно, тайкомъ, скрытно. Не роби потай. Треба робить потай Бога, щоб і чорт не знав. Дав йому гроші у потай.
Розгостюватися, -тююся, -єшся, гл. = розгоститися.
Сіпачий, -а, -е. Относящійся къ сіпак'ѣ.
Червонявий, червонястий, -а, -е. Красноватый. Одлиск червонястий майнув по білих стінах.
Чуб, -ба, м. Передняя часть волосъ на головѣ человѣка, иногда вообще волосы; хохолъ. Юпитер, все допивши з кубка, погладив свій рукою чуб. Пани б'ються, а в мужиків чуби болять. Скуби мене за чуб. чуба намняти. Потрепать за волосы. Гей, шануйсь, бо намну тобі чуба! чуба нагріти. Вспотѣть отъ работы, утомиться. Нагрів я чуба, поки постягав мішки на віз. наші хло́пці покидали чуби. Забрили лобъ нашимъ парнямъ, взяли ихъ въ солдаты.
2) Хохолъ у птицъ. Ой ти, чаєчко, ти, чубаєчко, позич мені чуба.
3) = цідилко. Ум. чубик, чубчик. Та узяв його за чубчик і поскуб легенько.
