Доси́пка, -ки, ж. Досыпка. Ум. доси́понька.
Засопти́ся, -пу́ся, -пе́шся, гл. = засапатися. Оддиш бо трохи, Остапе! бач, як засіпся.
Клеїти, кле́ю, клеїш, гл. Клеить.
Нашелестіти, -щу, -стиш, гл.
1) Нашелестѣть.
2) Нашумѣть.
Пеня, -ні́, ж.
1) Напасть, бѣда. По п'ятінках заробляла, щоб шовкову хустку придбати та сю пеню звязати. Тепер на тебе пеня напала, що не всіх пов'язала. Така нам лучилася пеня! Як на ту пеню і шати приходять. Оце пеня!
2) Придира, привязчивый человѣкъ. Пеня московська.
3) мати на пеню. Имѣть причину для ссоры. Я з тобою не маю нічого на пеню.
4) пеню волокти на кого. Обвинять напрасно, взводить на кого что. Хиба я буду на себе пеню волокти.
Півчвартаста числ. Триста пятьдесятъ. Сімсот турків, яничар чотиріста та бідного невольника півчвартаста.
Похвал, -лу, м. = похвалка.
Рубнути, -ну, -неш, гл. Одн. отъ рубати.
1) Рубнуть. Піди, зрубай тую билинку. — Первий раз рубнув — струснулася, другий раз рубнув — вона загула.
2) Заиграть съ жаромъ. Як граю «Долі» або «Зради», собаки виють під вікном. А як «Одарочки лихої», або рубну іще якої....
Спудза, -зи, ж. Пепелъ, зола.
Червонобокий, -а, -е. Краснобокій. Вийняв здорову дулю червонобоку.... і подає дівчині.
