Безвиводно, нар. Постоянно, безпрерывно. У нашого кравця безвиводно робота є.
Вірвант, -та, м. Желѣзная скобка, въ видѣ кольца, притягивающая одну деревянную часть предмета къ другой, также шину къ ободу колеса.
Воювання, -ня, с. Веденіе войны, война. Їх уста м'які як масло, а на серці воювання. Не кидав свого запорозького звичаю — воювання.
Галанці, -ців, м. мн. Узкіе брюки. У німецьких галанцях. Носили латані галанці.
Заморя́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. замори́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Замаривать, заморить, изнурить. Вона повинна умерти на той час і заморити все в домі. 2) Приводить, привести въ безпамятство, лишить чувствъ. Молодиці різали ногу, — вона казала, що слабого спершу заморяють, а тоді ріжуть. Що ми того меду поїли! Було батько як. заморить колодок три, або й більш, як надбають його, — та і їсти вже не хочеться. 3) замори́ти дідка́. Въ дѣтской игрѣ въ дідок: ударить палкою на лету деревянный шаръ (дідо́к).
Ластів'я, я́ти, с. Дѣтенышъ ласточки. Як ластівка з ластів'ятами. Ум. ластів'я́тко, ластів'яточко.
Мося́жний, -а, -е. Изъ желтой мѣди.
Нара́джувати, -джую, -єш, сов. в. нара́дити, -джу, -диш, гл. Совѣтовать, посовѣтовать. Вже вони мені пороги позбивали, ходячи да нараджуючи, щоб я притьмом брався. Хороше нарадив. Її чоловіка хтось і нарадив.
Посестрина, -ни, ж. = посестра. Прибули й посестрини дружечками.
Притупати, -паю, -єш, гл. 1) Прійти. Прийшло, притупало: позичте нам... 2) Утомить, ходя. Одпочинь оке, пане, трохи: ти уже притупав ноги, — тупає другий нехай.
