Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тюжити

Тюжити, -жу, -жиш, гл. 1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. О. 1862. VI. 29. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав. Новомоск. у. 2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного. О. 1862. VI. 42. 3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра. Новомоск. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 299.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТЮЖИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТЮЖИТИ"
А́фини, -фин, ж. мн. Раст.: черника. Vaccinium myrtillus (ягоды). Шух. І. 20.
Завча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. завчи́ти, -чу́, -чиш, гл. Заучивать, заучить.
Зви́клий, -а, -е. Привыкшій. Я не звиклий був з дітьми. Драг. 63.
Мі́зок, -вку, м. Мозгъ. Курячий же в тебе, пане Петре, мізок. К. ЧР. Любить її, наче кошеним мізком нагодувала його. Ном. № 8747.
Нароска́зувати, -зую, -єш, гл. Наговорить, разсказать много. Наросказував міх, торбу і три оберемки. Ном. № 13045.
Плодь, -ді, ж. Животное, тварь, все, что плодится. А в воді ще була риба й хробаки й усяка плодъ. Гн. II. 118.
Повк, -ку, м. Полкъ. Приїхали три козаки з повку, розв'язали Марусі головку. Мет. 105. Ум. повчок. Отак Вовчок жене ляхів повчок. Ном. № 673.
Склейнити, -ню, -ниш, гл. Помѣтить клеймомъ. Мішок ще новий, а він його уже склейнив. Новомоск. у.
Скоропадний, -а, -е. Быстрый, скоро бѣгающій. Ніжки ж мої скоропадні, чому не підете? Гол. I. 182.
Скучник, -ка́, м. = скучень. ЗЮЗО. I. 115.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТЮЖИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.