Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тюжити

Тюжити, -жу, -жиш, гл. 1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. О. 1862. VI. 29. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав. Новомоск. у. 2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного. О. 1862. VI. 42. 3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра. Новомоск. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 299.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТЮЖИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТЮЖИТИ"
Жупа, -пи, ж. 1) Соляная копь. Галиц. 2) Связка соломы для кровли. Угор.
Захланнисть, -носты, ж. Жадность. Желех.
Ми́тниця, -ці, ж. 1) Мытный дворъ, таможня. Побачив митника на ім'я Левию, сидячого на митниці. Єв. Л. V. 27. 2) Прачка, судомойка. Ой зоре моя, зоре!.. Тожесь мі присвітила: до дому митницю, до поля робітницю, до комори ключницю. (Свекровь о невѣсткѣ). Лукаш. 161. Гол. IV. 243.
Насажа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = насаджати.
Пообвалювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и обваляти, обвалити, но во множествѣ.
Попідгризати, -за́ю, -єш, гл. Подъѣсть, подгрызть. Щось капусту попідгризало, — невже миші так укинулися, що й по городах єсть? Славяносерб. у.
Сохтівний, -а, -е. Годный, пригодный. Шух. I. 170.
Умощуватися, -щуюся, -єшся, сов. в. умоститися, -щуся, -стишся, гл. Примащиваться, примоститься, умащиваться, умоститься, помѣщаться, помѣститься.
Черпітиха, -хи, ж. = черпіта. Вх. Зн. 80.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТЮЖИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.