Булькати, -каю, -єш, гл. Булькать, издавать звукъ: «буль-буль», при вытеканіи, кипѣніи (жидкости). Ниво вщолоча та все булька: буль-буль-буль.
Запро́данець, -нця, м. Человѣкъ, продающійся кому, предающійся изъ-за корыстныхъ выгодъ.
Зіпну́тися, -пнуся, -не́шся, гл. = сп'ястися. Учора собака зіп'явся, хапнув хліб. Дитина на селі — поміч. Аби зіп'ялось на нот, — зараз у поле.
Подотісувати, -сую, -єш, гл. Дотесать (во множествѣ).
Пороззуватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. = порозбуватися. Давай пороззуваємося, швидче дійдемо.
Пушити, -шу́, -ши́ш, гл.
1) Взрыхлять. Пушив свою яблуню.
2) Дѣлать полнымъ, вздувать. Мовчанка не пушить і черева не дме.
Роздзявити, -ся. Cм. роздзявляти, -ся.
Сіверний, -а, -е. Холодный.
Тмяний, -а, -е. 1) Затемненный, матовый.
2) Печальный, скучный.
Чуйний, -а, -е. 1) Чуткій. Чуйними ушками в садочку надслухає. Татарина чуйним він чує ухом. Велико чуйна до краси і сили рідного.... слова. 2) Бдительный. Будь чуйний. 3) Сознательный, въ сознаніи. Меланія зовсім чуйна була: хоч очі од спання помаліли, та дивилися.... жваво. Ум. чуйненький. Старесенька, малесенька, ледві од землі видно, а ще чуйненька, говірка.
