Тлумачення / значення слова "УМІЧАТИ" | Словник української мови. Словник Грінченка

умічати

Умічати, -чаю, -єш, сов. в. умети́ти, -мечу, -тиш и умітити, -мічу, -тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, примѣтить. Кажу ж вам — не вмітив їх гаразд — в чому одіті, а так — довга одежа. Новомоск. у. (Залюб.). Я не вмітив, чи була вона п'яна, чи ні. Екатер. у. (Залюб.). Я не вмічала, чи були там сліди, — мені й байдуже. (Залюб.).Швидко бігли, — затим не можна було їх умітити, які вони були собі на вид. Новомоск. у. І Пилипиха вже вмічати почала, що дома він не говорить і смутує. МВ. ІІ. 174.

Нас спонсорують:

Джерело:

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 338.

Посилання:

Переглянути оригінал сторінки

Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УМІЧАТИ"

Сховати оригінал сторінки

Бракнути, -не, гл. безл. Недоставать. Бракне копійки.

повністю...

Видлубати, -баю, -єш, гл. Выковырять.

повністю...

Воркотання, -ня, с. 1) Мурлыканье. 2) Ворчанье. А з свекорком брання — тільки воркотання. Грин. ІІІ. 82.

повністю...

Гидкість, -кости, ж. Гадость. Левч. 25.

повністю...

Кряк, -ка, м. 1) = крак. Вх. Лем. 429. 2) Порода водной птицы. Полети ж ти, галко, де мій рідний батько, полети ж ти, кряче, де матюнка плаче. Чуб. V. 465. Ум. крячок. Летить крячок на той бочок, да й сів на тичині. Мет. 463.

повністю...

Пошерсть, -ти, ж. = пошесть. Ном. № 8349.

повністю...

Роженочка, роженька, -ки, ж. Ум. отъ рожа.

повністю...

Ростулити, -ся. Cм. ростуляти, -ся.

повністю...

Стіб, -бу, м. Стежокъ. Шух. I. 154, 153.

повністю...

Умаїти Cм. умаювати.

повністю...