Безнадійний, -а, -е. Безнадежный. Безнадійна неволя.
Викос, -су, м. Скосъ. Дати луку на викос.
Вурчати, -чу, -чиш, гл. = мурчати. Кіт вурчить.
Жалкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Сожалѣть, жалѣть. Возьми, а то будеш послі жалкувати. Дав я тебе до школи, та й жалкую: між панськими дітьми і ти, бачу, нахапався панського духу. 2) — за ким, чим. Оплакивать кого, что, сожалѣть о потерѣ кого, чего. Вона жалкує ще й досі за змієм. І що то жалкували за ним і хазяїн, і всі! А що вже дівчата, так і міри нема. 3) — на кого. Пенять, сѣтовать на кого. Живи ж, доню, в свою волю, так, як полюбила, не жалкуй на свою матку, що тебе згубила. Не жалкуй, куме, на Бога: од квасу діти померли. 4) Жалѣть, беречь. Свого доброго та не жалкувать.
Надзюри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Натечь струйкою. Діжка тече, — глянь, скільки подзюрило.
Перемучитися, -чуся, -чишся, гл. Перемучиться. Перемучились ми до вечора.
Плескання, -ня, с.
1) Хлопаніе въ ладоши.
2) Выдѣлываніе ковриги хлѣба. Cм. випліскувати 2.
Прожити Cм. проживати.
Розболітися, -ліюся, -єшся, гл. Разболѣться, разнемочься. Не їв — зомлів, наївся — розболівся. Гриць розгорівся, Гриць розболівся, прийшов четвер — вже Гриць помер.
Угода, -ди, ж. 1) Соглашеніе. 2) Угода; угожденіе. на вго́ду. Въ угоду. Придивлялась, наче б то зроду того не бачила — йому на вгоду.
