Базалучча, -ча, с. соб. Разный хламъ. Там лежало старе залізо, мотузки і усяке базалучча.
Залишто́вник, -ка, м. Въ оковкѣ крышки крестьянскаго сундука: каждая изъ короткихъ желѣзныхъ полосъ, идущихъ отъ шпуг къ угламъ сундука и захватывающихъ собою ли́штву.
Зобгати, -га́ю, -єш, гл. = зібгати. Чоловік ніс під плечем зобганий кожух. Дочитавши, Єремія зобгав у жмені лист. Не бгай же гнізда у діброві, а зобгай же гніздечко в степу край дороги.
Зубіч нар. = узбіч.
Іги меж. — на кого. Тьфу (на кого). Іги на тя! стара каже.
Поназдирати, -ра́ю, -єш, гл. Надрать (во множествѣ). З ляхів козаки поназдирали.
Служебочка, -ки, ж. Ум. отъ служебка.
Сояшничина, -ни, ж. = соняшничина. Ум. сояшничинка. Зачав робить загони: де була сояшничинка, бурянина, — все пошло на загони.
Стогнати, -гну, -неш, гл. Стонать. Так болить, що як би не вмів стогнати, то вмер би. Очі не сплять, серце стогне, душа мліє. Під ним (змієм) земля тілько стогне.
Туго нар. Туго. Дитина сповита, та й не туго й новенькою свитиною вкрита. Ум. тугенько, тугесенько. Сідлай мене тугенько.
