Буркування, -ня, с.
1) Мощеніе камнемъ.
2) Воркованье.
Зальо́пати, -паю, -єш, гл. = задріпати.
Замири́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Заключить миръ, примириться. Ей чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учинив, що з ляхами, мостивими панами, у Білій Церкві замирив. Дума. 2) — кого́. Помирить. Замирив він іх.
Заневі́льний, -а, -е. Лишенный воли, свободы, подневольный. Плаче та ридає, що долі немає, заневільний світ.
Конянка, -ки, ж. Лошадиный пометъ, лошадиный навозъ.
Мусульма́нка, -ки, ж. Мусульманка.
Пирщ, -ща, м. Прыщъ, нарывъ. — моровий. Карбункулъ.
Повибивати, -ва́ю, -єш, гл.
1) Выбить (о многихъ). Ви мені очі повибиваєте.
2) Перебить (многихъ). Такого народу повибивали під ту війну.
3) Окончить барабанить (на многихъ барабанахъ). Дівчинонька кріпко полюбила, козаченька рано не збудила, що в барабани да повибивали, у жоломійки да повигравали.
Трубний, -а, -е. Трубный, относящійся къ трубѣ. Трубним гласом возгреми.
Хвиль, -ля, м.
1) Валетъ въ картахъ.
2) Названіе игры въ карты и козырной дамы въ той же игрѣ.
