Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волинка

Волинка, -ки, ж. Жительница Волыни. Ум. волиночка. Татари ідуть, волиночку везуть. АД. І. 83.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 249.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛИНКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛИНКА"
Березовіл, -вола
Волосяниця, -ці, ж. Власяница. Замість чернечої волосяниці надів сталеву ковану тканину. К. Бай. 73.
Долупи́тися, -плю́ся, -пишся, гл. Дошелушиться.
З'язувати, -вую, -єш, сов. в. з'язати, -з'яжу, -жеш, гл. = зв'язувати, зв'язати. З'язала снопів зо два та й кинула. Харьк. З'язувати б уже це, та нема мотузків. Харьк.
Квапливий, -а, -е. 1) Поспѣшный, торопливый. 2) Склонный. Чоловік квапливий тілько до злого, лихого. Левиц. І. (Правда 1868, 508).
Келеп, -па, м. 1) Чеканъ. (Голота) до його прибуває, келепом міжи плечи грімає. ЗОЮР. І. 18. Чи не роскололи ляхи мені голови шаблями да келепами? К. ЧР. 116. 2) Палка съ рукояткой, преимущественно въ родѣ молотка. Взявши келеп в руки... потягну і доберуся сяк то так в Теплиці. Мкр. Н. 14. 3) Черепаха. Мнж. 182. Ум. келепець. Із під поли позлотистий келепець виньмає, по столу три рази затинає. ЗОЮР. І. 319.
Ма́тірка, -ки, ж. 1) Мать. Оттак всі матірки нападають на дочок. Кв. II. 178. Добре, що матірки тут нічого не кажуть. Федьк. 2) Конопля, дающая сѣмена, замашка, Cannabis sativa L. Вас. 199.
Натрусити Cм. натрушувати.
Перестріти Cм. перестрівати.
Татаринів, -нова, -ве Принадлежащій татарину. Татаринова голова. Морд. Оп. 85.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛИНКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.