Викладати, -даю, -єш, сов. в. викласти, -ду, -деш, гл.
	1) Выкладывать, выложить. Як позичає, то всі боги викладає. 
	2) Въ художественныхъ гуцульскихъ работахъ: дѣлать инкрустаціи изъ дерева, рога или кости. 
	3) Только сов. в. Положить убитыми многихъ, убить многихъ. Виклав ляшків, виклав панків у чотирі лави. 
	4) Раскладывать, разложить. Сидить мила в загороді, карти викладає. 
	5) Излагать, изложить. От л й викладаю все теє небозі. 
	6) Сочинять, составлять. Не хапайсь пісні співать — повагом! бо не ти її виклав. 
	7) Испражнять, испражнить. А ні ладу, а ні складу, іззіж те, що я викладу. 
	8) = валашити, вивалашати.
	9) смішки си (собі) з кого викладати. Трунить, смѣяться надъ кѣмъ, подтрунивать.                         
                        
                                                
                          Виріб, -робу, м.
	1) Издѣліе. 
	2) Свободное отъ работы время. Употр. въ выраженіи: виробу нема. Постоянная работа, нѣтъ свободнаго времени.  Німці гарно платять наймитам, за те нема у них і виробу.                         
                        
                                                
                          
	Дворо́вий, -а, -е.  Дворовый.  Ой у саду вишня, у саду черешня — не любіте, дівчаточка, дворового лежня. 
                        
                        
                                                
                          
	Жупа́нчик, -ка, м. Ум. отъ жупан.
                        
                        
                                                
                          Клюцак, -ка, м. = клюсак.                         
                        
                                                
                          
	Ліщи́на, -ни, ж. Орѣшникъ, Coryllus Avellana L. Ой гай, гай, шумить гай, зашуміла ліщина.  Кущі зеленої ліщини.  Ум. ліщи́нка, ліщинонька, ліщиночка. Ти б пішов ти ліщинки де заробив ґринджоли, огород би обгородили.  Зашуміла ліщинонька.  Сировая ліщиночко, чом не гориш, тільки куришся? 
                        
                        
                                                
                          Нашийник, -ка, м.
	1) Ошейникъ.
	2) Притѣснитель. Ви, може, думаєте, що я так, як ваші нашийники, стану драти з вас шкуру?  А ти завзявся муром нерушимим проти голоти вбогої стояти і від її непохибного суду людських нашийників обороняти.                         
                        
                                                
                          Паскуда, -ди, об. Брань: дрянь, пакостникъ. Ламайте двері, поки вийде старий паскуда.                         
                        
                                                
                          Сховок, -вку, м. = схов. Лихий сховок і доброго псує.  
 
	                         
                        
                                                
                          Угадувати, -дую, -єш, сов. в. угада́ти, -да́ю, -єш, гл.
	1) Угадывать, угадать, отгадывать, отгадать, догадываться, догадаться. Так і циган угадував, що завтра буде хоч дощ, хоч сніг, хоч сояшно.  Вгадай мені, мати, сей сон.  Божих сил не можна вгадать.  Я вгадував, що щось буде.  Чи такий же він?... Хиба по собі вгадуєш. 
	2) Узнавать, узнать. Добри-вечір — кажу — чи вгадали мене?  Живо його вгадав і каже: здоров, свату.  З) Замѣчать, замѣтить. Довго сиділа я у садку, не вгадала, як і зіроньки поховались.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          