Висип, -пу, м. Насыпь. Турок наробив такі високі висипи, от як би хата.
Витурлити, -рлю, -рлиш, гл. = ви́турити. Всіх козаків у поход витурлив.
Готи́цький, -а, -е. Готическій. Церква з тонкою готицькою дзвіницею.
Зомлівати, -ва́ю, -єш, сов. в. зомліти, -лію, -єш, гл. Обомлѣть, упасть въ обморокъ. Головонька змита, кошуленька біла, а молода дівчина із жалю зомліла. Катря стоїть коло стіни, сама як стіна біла: бачу — зомліває.
Наверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. наверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Поворачивать, поворотить. Сірі воли навертає. Хусткою махнув, вісько навернув: «А рушай, вісько, під Бендер-місто!». 2) Наваливать, навалить. Зіма замети навертає. Було мене притопити й камень навернути, а щоб же я не зринала й цього лишенька не знала. 3) Рѣдко появляться, разъ появиться. То те він робить, то те, то йде, то где, — як гість додому навертає. Хиба обідати та на ніч наверне додому, а то все на базарі. 4) Обращать, обратить. Синів ізраілевих наверне до Бога. Вона довго молилась до Бога, щоб навернув чоловікове серце знов до любови. Наверни мене на жидівську віру. 5) Сворачивать, своротить на кого. На другого навертати не годиться: це не я, а він зробив. 6) Наверстывать, наверстать. Стара хоче у хазяйстві навернути, що дочка витратила. Він хоч і прогуля, так він і наверне.
Новоприхожий, -а, -е. Недавно пришедшій, поселившійся.
Особне нар. = особе.
Старожил, -ла, м. Старикъ. Сирітка кинулась до ніг, поклонці тричи положила і обнімавши старожила, біліла любочка як сніг.
Хреститель, -ля, м. Креститель. Іван хреститель воду перехрестить. Колядка.
Шворочка, -ки, ж. Ум. отъ шво́рка.
