Забондарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. 1) Начать бочарничать. Мій кум попереду колеса робив, а тепер забондарював. 2) Заработать бочарствомъ. Забондарював копу, та й є гроші на святки. 3) Затерять, не возвратить при бондарской работѣ. Се такий бондарь, що як оддаси що, то він і забондарює.
Зарясні́ти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Густо покрыться плодами, листьями. 2) Переносно: запестрѣть красивыми одеждами. Пожакуймо заставщину козацьку, — нехай круг нас голота зарясніє.
Недопанок, -нка, м. Разыгрывающій барина.
Ниць II, -ці, ж. = нить 1. Сидить дівка в темниці, шиє чепець без ниці.
Обриштовувати, -вую, -єш, сов. в. обриштува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Обставлять, обставать лѣсами зданіе при постройкѣ.
2) — гарматами. Обставлять, обставить, вооружить пушками. Скавицю гарматами кругом обриштував.
Перепросини, -син, ж. мн.
1) Извиненіе, принесете извиненія.
2) Пирушка послѣ примиренія.
Пец меж. = пуць. Коршак ле́тає, ле́тає, а далі пец на землю.
Попідправлятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Поправиться (о многихъ). Жита після дощу трохи попідправлялися.
Привіжка, -ки, ж. Возжа для пристяжной.
Хід, хо́ду, м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. Во мн. хо́ди — хожденіе. Минулися мої ходи через три городи: серце ж моє, дівчинонько, любитися годі. хід полонинський. Сопровождающійся обрядами и пѣснями выгонъ скота весной изъ сель въ полонини. ходу дава́ти. Убѣгать. Чого ж ти нас кидаєш? Куди ж ти так швидко ходу даєш та й не озираєшся? 3) Сбыть. На паляниці нема ходу: люде бубликів та й бубликів. 4) Походка. 5) тим же хо́дом. По прежнему. Параска журилась тим же ходом, що спершу. 6) у хід класти. Класть передъ собой, по пути своего слѣдованія. Клади сіно в ход. Ум. хо́денько, хо́донько. Сам він (молодий) за мною приїхав, за моїм ходеньком дрібненьким, за моїм личеньком біленьким. Не Марисин то ходонько, не Марисин голосонько, лиш Марисин рутян вінок.
