Вигоюватися, -гоююся, -єшся, сов. в. вигоїтися, -гоюся, -їшся, гл. Вылѣчиваться, вылѣчиться (отъ ранъ).
До́тик, -ку, осязаніе
Забри́ти, -ри́ю, -єш, гл. Забрить, взять въ солдаты. — лоб. Взять въ солдаты. Ще два дні до заручин, як йому лоб забрили.
За́гвіздок, -дка, м. 1) Въ продѣтомъ сквозь отверстіе концѣ (болта, бруска и пр.) колышекъ пли гвоздь, препятствующій концу обратно выдвинуться изъ отверстія. Напр. въ возу верхніе бруски́ в полудра́бку продѣты своими концами въ отверстія крижівни́ць и закрѣплены сзади за́гвіздками. 2) Чека, деревянный или желѣзный гвоздь, удерживающій колесо.
Княжна, -ни́, ж. Княжна. І княжні своїй маленькій сорочечки шила.
Перестріляти, -ля́ю, -єш, гл. Окончить стрѣльбу.
Поперетлівати, -ваємо, -єте, гл. Перетлѣть (во множествѣ).
Проколядувати, -ду́ю, -єш, гл. Пропѣть коляду.
Сквиритися, -рюся, -ришся, гл. Хныкать, плакать. Тільки й мовчить, як лазить, а як на руки, — і почне сквиритись.
Спухнути, -хну, -неш, гл. Опухнуть. Від голоду.... спухли.
