Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дяченятин

Дяченя́тин, -на, -не. Принадлежащій ребенку дьячка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 463.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЯЧЕНЯТИН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЯЧЕНЯТИН"
Гіготати, -гочу, -чеш, гл. Ржать. Коні на стані гігочуть. МУЕ. ІІІ. 78.
Допо́внити, -ся. Cм. доповняти, -ся.
Міси́ти, -шу́, -сиш, гл. Мѣсить. Прийшов кум до куми, а кума місить тісто. Чуб. І. 41. Тихо ходить, та густо місить. Ном. № 7315.
Наї́хати Cм. наїздити.
Стрясти, -су, -сеш, гл. Потрясти. Як побачить мене з вами, аж його трясця стрясе. Чуб. V. 648.
Тулійка, -ки, ж. = облімок. Вас. 163.
Учительчин, -на, -не. Принадлежащій учительницѣ. Шейк.
Фанатицтво, -ва, с. Фанатизмъ. К. (Желех.).
Хорустільник, -ка, м. = хорустіль. Вх. Пч. II. 14.
Хуруватися, -руюся, -єшся, гл. Накладывать грузь. Чумаки хуруються.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЯЧЕНЯТИН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.