Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дяченя

Дяченя́, -ня́ти, м. Ребенокъ дьячка. Мкр. Н. 25. Душенини доволі, а їсти ніколи: потерпіте, дяченята, до божої волі. Чуб. V. 1081.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 463.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЯЧЕНЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЯЧЕНЯ"
Відбатожити, -жу, -жиш, гл. Отстегать кнутомъ.
Дергі́вка, -ки, ж. = Дергавка. Шух. І. 147.
Дяче́нків, -кова, -ве. Принадлежащій сыну дьячка.
Коко II, -ка, с. дѣтск. Яйцо.
Котел, -тла́, м. 1) Котелъ. 2) Литавры. Приїхали (в Січ), вдарила в котли, зібрались козаки. ЗОЮР. І. 168. Ум. котело́к.
Лицарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Рыцарствовать.
Підоплічє, -чя, с. = підопліка. Шух. І. 153.  
Поприндитися, -джуся, -дишся, гл. Разсердиться, раскапризничаться (о многихъ). Дівчата поприндилися на хлопців та й не пішли у танець.
Прихвалити Cм. прихвалювати.
Шерстень, -стня, м. = шершень. Дивиться він, аж над дорогою гніздо шерстнів. Чуб. II. 316.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЯЧЕНЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.