Белебень, -беня, и -бня, м. 1) Возвышенное и открытое мѣсто. Употребляется чаще въ выраж.: на белебні — на юру. Хата стоїть на белебні. Тут Заверюха б'є, а наші чумаки стали валкою на белебні. Розумна голова: на белебні затишку хоче. 2) Глубокое мѣсто въ водѣ.
Горбо́чок, -чка, м. Ум. отъ горб.
Дергі́вка, -ки, ж. = Дергавка.
Додава́тися, -даю́ся, -єшся, сов. в. дода́тися, -да́мся, -даси́ся, гл. Прибавиться, приложиться. Лучче шукайте царства Божого, а се все додасться вам.
Звірня́, -ні́, ж. соб. Звѣрье. А що там звірні було, — Господи!
Навча́ння, -ня, с. 1) Обученіе, преподаваніе. В самому методі навчання не видно... навіть і помислу про те, щоб знаннє в голові... організувалось у думаннє. 2) Науськиваніе, подзадориваніе.
Овсяний, -а́, -е́ = вівсяний. Нажала травиці з овсяний стіжок.
Стрижай, -жая, м. = стрижій 2. Стригти (вівці) приходять стрижаї з слобід.
Тупісінький, -а, -е. Совершенно тупой.
Хвостати, -таю, -єш и хвощу, -щеш, гл.
1) Ударять кнутомъ по воздуху. Та не хвастай даремне; пішов би до плугів і там хвостав би коли волів. Липов у.
2) О дождѣ: лить съ шумомъ. Ой єсть у полі а чорная хмара, і із тиєї хмари дрібний дощик хвоще, ой він же мні головку сполоще.
