Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

умовляти

Умовляти, -ляю, -єш, сов. в. умовити, -влю, -виш, гл. Уговаривать, уговорить. Батько їх умовляв, мати їх умовляє — ні! Рудч. Ск. ІІ. 78. Стара почала вмовляти: зостанься та зостанься. МВ. І. 29.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 339.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УМОВЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УМОВЛЯТИ"
Бідяга, -ги об. = бідолаха. Черк. у.
Відвічальність, -ности, ж. Отвѣтственность. Темрява окривала наш український розум із давніх давен що до.... нашої одвічальности перед судом культури. К. Кр. 8.
Дово́дний, -а, -е. = Довідний.
Зава́лювати, -люю, -єш, сов. в. завали́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Заваливать, завалить. Сніг завалить по степу усі шляхи, ні вийти, ні виїхати. Греб. 404. 2) Обрушивать, обрушить. Прийшла додому, піч завалила. Н. п. 3) Переносно — закатывать, закатить. Він як завалив! Онъ какъ закатилъ (о ѣздѣ). Йому як завалили, то мабуть сот кілька. Завали́в пи́ти. Запилъ.  
Наплисти́, -ливу́, -ве́ш, гл. = напливти.
Нацуплювати, -плюю, -єш, сов. в. нацупити, -плю, -пиш, гл. 1) Надѣвать, надѣть, напяливать, напялить, натягивать, натянуть. Постоли як же поссихалисъ!.. насилу нацупив. О. 1862. II. 26.
Патрувати, -ру́ю, -єш, гл. = пантрувати. Підпали піч, та патруй, щоб не погасло. Борз. у.
Понестися, су́ся, сешся, гл. Понестись. Счеплються руками і мене вхоплють та й понесуться, регочучись, аж земля гуде. МВ. І. 87.
Пташок, -шка, м. Ум. отъ птах.
Фаяти, фаю, -єш, гл. Колыхать, колебать, развѣвать. Стоїть верба над водою, нею вітер фає. ЕЗ. V. 227.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УМОВЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.