Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

умовляти

Умовляти, -ляю, -єш, сов. в. умовити, -влю, -виш, гл. Уговаривать, уговорить. Батько їх умовляв, мати їх умовляє — ні! Рудч. Ск. ІІ. 78. Стара почала вмовляти: зостанься та зостанься. МВ. І. 29.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 339.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УМОВЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УМОВЛЯТИ"
Безчуття, -тя, с. Безчувствіе, безсознательность. К. ПС. 55.
Бер! Ii меж = бирь. Вх. Зн. 2.
Видко нар. 1) Видно. Ой погляну в кватирочку — старенького видко. Мет. Ніч була темна, нічого не видко. Стор. I. 34. 2) Ясно, свѣтло. Ти, місяцю, світи видко. Мет. 74.
Годильник, -ка, м. Стѣнные часы. Cм. годинник. Вх. Лем. 404.
Задзюрча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Зажурчать. Тане сніг, задзюрчали по улицях струмочки. МВ. І. 28.
Закола́тати, -таю, -єш, гл. Постучаться. Заколотав в двері.
Квартина, -ни, ж. = кварта. Ум. кварти́ночка. Чг. 77.
Переколотити, -чу, -тиш, гл. Взболтать.
Повідвертати, -та́ю, -єш, гл. То-же, что и відвернути, но во множествѣ.
Рад, -да, -де = радий. Хто рад обіцяти, той не має охоти дати. Ном. № 4520.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УМОВЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.