Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Волочільне, -ного, с. Даръ въ видѣ пшеничнаго калача и нѣсколькихъ окрашенныхъ яицъ, приносимый въ понедѣдьникъ Пасхи лицомъ, приходящимъ съ поздравленіемъ. Cм. волочінник.
Вудод, -да, м. = вудвуд.
Довгові́чний, довгові́шний, -а, -е. Долговѣчный, долголѣтній. Буде довговішний і на війні щасливий.
Лабзюкувати, -кую, -єш, гл. = лабзюкати.
Мі́тити, -чу, -тиш, гл. Намѣчать, мѣтить.
Одужання, -ня, с. Выздоровленіе. Повернуло на одужання.
Розм'якчити, -чу́, -чи́ш, гл. Размягчить. Розм'якчив серця народам чужоземним.
Упуст, -ста, м. Шлюзъ.
Хряснути, -ну, -неш, гл.
1) Треснуть, треснуть разламываясь. Вісь хряснула.
2) Сильно треснуть (о звукѣ); рѣзко ударить (о громѣ). Коли тут як ударить грім, як хрясне!
