Велерічивий, -а, -е. Многорѣчивый. Язик отой велерічивий.
Версовик, -ка, м. Лошонокъ, родившійся поздней осенью.
Гурт 2, нар. Много. Употребляется преимущественно съ отрицаніемъ: не. Не гурт у мене грошей: так там який карбованець лишився. Та й дичини було не гурт-то потраплю піймати.
Ду́ля, -лі, ж. 1) Порода грушъ. 2) Кукишъ, шишъ. Ти думаєш, дурню, що, я тебе кличу, а я тобі, дурню, круз тин дулі тичу. Ум. ду́лька, ду́лечка. Сидів голуб на дубочку, голубка на дульці. Хоть минулися в саду яблучка, не минаються дульки.
Запохму́рений, -а, -е. Нахмуренный, мрачный.
Киць, киць!, меж. Зовъ кошекъ.
Книга, -ги, ж.
1) Книга. Листоньки пише, книги читає. Ой хто б мої слова списав у книгу.
2) Томъ, часть сочиненія.
3) Чайка (птица). Ум. книжечка, книжка. Зроблю маленьку книжечку. Письменному — книжка в руки. Троянське плем'я все засіло коло книжок та аж потіло і по латинському гуло.
Літерату́рний, -а, -е. Литературный. Літературна мова. Літературні твори. Літературні робітники.
Неохота, -ти, ж. Неохота, нежеланіе. Яким з більшою неохотою одвітував йому.
Хороба, -би, ж. = хвороба. Ніякою хоробою не будеш хорувати. Здоровий хороби сподівайся.
