Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дичко

Дичко́, -ка́, м. Дикій конь. Тут сього дичка, то було встаровину! Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 385.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИЧКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИЧКО"
Бобковий, -а, -е. Лавровый. Желех. Бобкове листи. МУЕ. I. 109.
Ґа́врати, -раю, -єш, гл. Сильно кричать, орать. Вх. Зн. 12.
Здо́біль нар. Въ изобиліи. І корсеток здобіль, і плахот, і спідниць... Всього в мене здобіль. Скриня як налита. Г. Барв. 227.
На́ймиччин, -а, -е. Принадлежащій наемной работницѣ. Наймиччина дитина.
Недбалий, -а, -е. 1) Нерадивый, небрежный, нерачительный. 2) Беззаботный.
Пооскомити, -млю, -миш, гл. Набить оскомину.
Сконання, -ня, с. Кончина.
Спокволу, спокволя, нар. Исподоволь, понемногу. Так то пани ляхи наших панів русинів до себе спокволя своїми модами та вигодами попритягали. К. Хм. 21.
Тетеручка, тетерю́чка, -ки, ж. Самка тетерева. Н. Вол. у.
Уїзд, -ду, м. Въѣздъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИЧКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.