Балахрестити, -щу, -стиш, гл. Шалить, шутить, балагурить.
Викладчатий, -а, -е. Отложной. Викладчатий комір (у сорочці). Cм. викладаний.
Медяни́шний, -а, -е. = медяний.
Мно́гість, -гости, ж. Множество, многочисленность.
Погавкати, -каю, -єш, гл. Полаять. Собака погавка, а вітер рознесе.
Полискувати, -ся, -кую, -ся, -єш, -ся, гл. Блестѣть, лосниться, сверкать. Вже сивиною коси полискувались. Полискується бриль солом'яний, наче золотий.
Просохнути. Cм. Просихати.
Спочнути, -ну, -неш, гл. = спочити. Ой як вона собі сіла та й трошки спочнула.
Тягітна прил. Беременная. Ота жінка та була тягітна, то певно припало родити, а ніяк, так вона й умерла. Жінка, як буде тягітная.... то легко дитя родить.
Хід, хо́ду, м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. Во мн. хо́ди — хожденіе. Минулися мої ходи через три городи: серце ж моє, дівчинонько, любитися годі. хід полонинський. Сопровождающійся обрядами и пѣснями выгонъ скота весной изъ сель въ полонини. ходу дава́ти. Убѣгать. Чого ж ти нас кидаєш? Куди ж ти так швидко ходу даєш та й не озираєшся? 3) Сбыть. На паляниці нема ходу: люде бубликів та й бубликів. 4) Походка. 5) тим же хо́дом. По прежнему. Параска журилась тим же ходом, що спершу. 6) у хід класти. Класть передъ собой, по пути своего слѣдованія. Клади сіно в ход. Ум. хо́денько, хо́донько. Сам він (молодий) за мною приїхав, за моїм ходеньком дрібненьким, за моїм личеньком біленьким. Не Марисин то ходонько, не Марисин голосонько, лиш Марисин рутян вінок.
