Бакуновий, -а, -е. Относящійся, свойственный бакуну.
Де нар. 1) Гдѣ. Де гріх, там і покута. Сова знає, де кури почують. Де ви ся повертаєте, як ви ся маєте? Горе дворові, де корова росказ волові. За городом левада, де зібралась громада. Та не де́ діне́ться. Нигдѣ не дѣнется, не пропадетъ. 2) Куда. Сама ж я не знаю, де мій милий дівся, а чи його звіри ззіли, а чи він утопився. Три царі, де ви йдете? Не бу́ло де́. Некуда было. Було втікать, чорний баране. — «Не було де, вельможний пане». 3) Откуда. Де ся взяв татарин стидкий, бридкий, поганий: хоче вдову зарубати, собі дитину забрати. 4) Когда. Де Христос родився, той день празнуємо. 5) Въ соединеніи съ прилагательными: какой; тотъ, который. Не бере малого, а вибірає, де більший. Де кращого шукає. Де менші між їми, як ті поросята, валялись та грались собі на піску; де набільші — в «свинки» поодалі гралися. З де-бі́льшого, з де-бі́льша. Большею частью. 6) Какъ. Де йому й жити було! Воно й росло так, аби слава, а тії виправки та походи силу з його всю вибрали. 7) Де-б. а) Гдѣ бы; куда бы, откуда бы. П'ять слів сказать, і де б взялася поміч. б) Вмѣсто того, чтобы. Де б піти до церкви, а вона потягла у ліс по горіхи. Де б молитися та в гріхах каятись, а вона ще пику малює та до судських примиляється. в) Де б то. Гдѣ бы то, куда бы то. (Козак) не питається, де б то стати, коня попасти, а питається, де корчма новая. 8) Де вже! Ну гдѣ таки. Де вже було мені служити! 9) Де в бі́са, де в ка́та! Гдѣ тамъ! Куда тамъ! Кой чортъ! А що, куме, багато заробив грошенят на заробітках? — «Де в біса! тепер не те стало, що колись у старовину. Де в біса, які звичайні!... А кажуть люде, добрих батьків діти. Пригляділись старі очі на турка й на брата; на чужу кров і на рідну — та де його в ката! не спочину на родині, отут десь загину. . 10) Де то. Гдѣ же; куда же. Де то твоя слава подівалася — чубатим козакам досталася. Де то моя Катерина? 11) Де ж. а) Гдѣ же. Ой де ж мені, моя мила, коників набрати — по за гаєм зелененьким до тебе об'їзжати. б) Куда же. Ох, погибель же моя! де ж мені тепер діться? Ой де ж ти їдеш, о, мій синочку? — Їду в гороньки, аж до дівоньки. в) Развѣ. Ні жувати, ні ковтати не можна, не йде в горло. Се ба був хрін. Де ж його можна їсти. г) Де ж пак! Какъ же! еще бы! Може вона за пана хоче? Де ж пак! вона мабуть за царя думає. Пнеться, наче справді велика цяця. Де ж пак! нові штани справив. Злякаються вони! де ж пак! І в горобину ніч приїдуть для такої панночки, як наша. 12) Де тобі. Куда тамъ! Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти, та де тобі! таке лихо, що не видно й Світа! 13) Де хотя́. Гдѣ угодно. У старовину такого землі було, що кожний де хотя селивсь і кілько хотів, стілько й займав. 14) Де да́лі. Чѣмъ далѣе. Де далі, усе стихає, ні травка не колишеться, усе жде чогось великого, страханого. Пов. Примѣч. Остальныя слова сложныя съ де Cм. отдѣлъно въ соотвѣтствующихъ мѣстахъ алфавита.
Дму́чка, -ки, ж. Скопленіе вѣтровъ въ животѣ запоръ.
Жи́луватий, -а, -е. = жилавий 1.
Нагово́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. наговори́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Наговариваться, наговориться. З ким вірно люблюся, — не наговорюся.
Поросль, -лі, ж. Вѣтвь, отростокъ. Стоїть верба посеред села, роспустили порослі до кожного двора. (Загадка: сонце).
Провинен, -винна, -не, провинний, -а, -е. Виноватъ, виновенъ. Дівчинонька мила перш мене любила, тепер залишила; скажи мені, що провинен? чи не люблю, як повинен?
Пролуб, -бу, м. = ополонка. Скочив в пролуб, але більше того не робив, бо дуже го студінь проняла.
Тарадайка, -ки, ж. Родъ экипажа. Їхала Хима з Русалима білою кобилою: тарадайка торкоче, кобила бігти не хоче. Ум. тарадаєчка.
Цуприкувати, -кую, -єш, гл. Тянуть, тащить, рвать.
