Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дов'язувати

Дов'я́зувати, -зую, -єш, сов. в. дов'язати, -жу, -жеш, гл. Оканчивать, окончить связывать. Ми дов'язували сьогодні пшеницю. — А ми свою ще вчора дов'язали. Зміев. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 405.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОВ'ЯЗУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОВ'ЯЗУВАТИ"
Балхва, -ви, ж. Цвѣтная полоска въ ткани. Волын. г.
Басувати, -сую, -єш, гл. 1) О лошади: рѣзвиться, подыматься на дыбы, скакать, идти въ галопъ. Кінь басує... от-от річку, от-от перескочить. Шевч. 2) = мурчати. Кіт басує. Вх. Лем. 390. 3) — кому. Поддакивать кому, подольщаться къ кому. Фр. Пр. 23.
Викрут, -ту, м. Уловка, увертка. Хто має викрути, не піде в некрути. Ном. № 971.
Вимостити Cм. вимощати.
Зале́сливий, -а, -е. Льстивый.
Корж, -жа, м. Родъ лепешки. Чуб. VII. 445. Я б спекла собі коржа. Рудч. Ск. І. 123. Ум. коржик. Коржик мені спечи. Рудч. Ск. І. 168.
Підборкувати, -кую, -єш, сов. в. підборкати, -каю, -єш, гл. 1) Подрѣзывать, подрѣзать крылья. 2) Прибирать, прибрать къ рукамъ.
Позбиткуватися, -куюся, -єшся, гл.з кого. Обидѣть кого.
Розсвіт, -ту, м. Разсвѣтъ. Чуб. V. 715. На розсвіті добре спання, хто не знає закохання. Чуб. V. 34.
Сичик, -ка, м. 1) Ум. отъ сич. 2) Комочекъ размельченнаго и поджареннаго для выжиманія масла коноплянаго сѣмени, — лакомство сельскихъ дѣтей. Зміев. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОВ'ЯЗУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.