Бунтиковий, -а, -е. Связанный въ пуки.
Гонча́к, -ка́, м. 1) Пловучая мельница. 2) Родъ судна.
Ди́кція, -ції, ж. Дикція, чтеніе. Розмовляв Шевченко широко про свою поему «Ів. Гус», почитуючи гарною дикцією своєю деякі місця.
За́га, -ги, ж. Изжога. Зага пекла.
Каюта, -ти, ж. Задняя часть днѣпровской лодки — дуба, то-же, что и ко́рма.
Нечеть, -ті, ж. У товарищества овчинниковъ при дѣлежѣ ими овчинъ: кожа, оставшаяся безъ пары.
Омана, -ни, ж. 1) Обманъ зрѣнія, миражъ, призракъ. 2) Заблужденіе. Журба світу сього і омана брацтва входять і глушать слово. Не кидайтесь ви на ту оману городянську, котора вже тисячу років кози в золоті вам показує. 3) Обманъ, заблужденіе. 4) Раст. Verbascum nigrum. Cм. оман 2.
Панський, -а, -е. 1) Господскій, барскій, помѣщичій. Колисочка швабська, дитиночка панська. 2) Крѣпостной, помѣщичій. Чи того ж я сподівалась, ідучи вільна за панського? Колись, як ще були люде панські... Рудч. панське право. Крѣпостное право. Се було ще за панського права.
Ріжджа, -жі, ж. Хворость.
Шпеник, -ка, м. 1) Шпенекъ, конецъ стрѣлы или какого-нибудь стержня; иногда самъ стержень. Він шпеник в рані розглядав. 2) Ножка у листа, плода.
