Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дукач

Дука́ч, -ча́, м. 1) = дукарь. К. Псал. 22. Іде багач, та йде дукач, п'ян валяється, з козацького отамана насміхається: за що тая голотонька напивається? Мет. 449. Чужі пани дукачі держать людей до ночі. Чуб. ІІІ. 237. 2) = дукат 2. Чуб. VII. 426. Гол. Од. 22. Сим. 10. Ум. дука́чик. І внучатам із клуночка гостинці виймала: і хрестики, й дукачики, й намиста разочок Ориночці. Шевч. 112.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 455.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУКАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУКАЧ"
Верховик, -ка, м. 1) Сѣверный вѣтеръ. 2) Всадникъ, верховой. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Вогненний, -а, -е. = огненний. Гаряча смола та сірка неначе вогненна річка розливаються. Стор. МПр. 47.
Злінуватися, -нуюся, -єшся, гл. Полѣниться.
Ле́ґавий, -а, -е. Лѣнивый, уклоняющійся отъ работы. Балт. у.
Накла́нятися, -няюся, -єшся, гл. Накланяться, вдоволь покланяться. Поки накланяється! Поки хто оглянеться на вдову!.. Г. Барв. 263.
Об'явити, -ся. Cм. об'являти, -ся.
Одд.. Cм. отъ віддавання до віддячливий.
Повістяр, -ра, м. Писатель повѣстей, разсказчикъ. З того часу, як зроблено ч Галичині особне видання Квітчиної повісти «Маруся», жоден з українських повістярів не видавав у нас особною книжкою своєї праці. Левиц. І. Слівце од видавництва.
Попридавлювати, -люю, -єш, гл. Придавить (во множествѣ).
Уклимляти, -ляю, -єш, гл. Понимать, смыслить. Дитина до півроку почала вклимляти.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУКАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.