Дбач, -ча́, м. Пріобрѣтатель, рачитель.
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. По дівчинонці дзвони дзвонили.
Дриску́ля, -лі, ж. = дрислівка 2.
Коцарка, -ки, ж. Коверница. Сумцовъ Культ. переж. № 18. Харьковскія коцарки. .
Лавчастий замок. Въ гуцульскихъ хатахъ одинъ изъ двухъ родовъ деревянныхъ замковъ, которыми запираются входныя двери; называется также сліпий. лавчєстий замок состоитъ изъ одвірника, засува и зубчастого ключа. одвірник прибить до одвірок, сквозь него проходитъ засув съ двумя отверстіями (ґарами): въ одвірнику находятся лавки, гладкіе продолговатые куски твердаго дерева, силою своей тяжести падающіе в ґари, чѣмъ и производится запираніе; при помощи зубчєстого ключа эти лавки поднимаются, засув получаетъ возможность передвинуться и отпереть дверь.
Повстяники, -ків, м. мн. Валенки.
Понапружуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Напружиться (во множествѣ). Глянь, як жили понапружувалися.
Похитати, -та́ю, -єш, гл. Пошатать, покачать.
Тупцяння, -ня, с. = тупцювання. Юрба хлопців, їх тупцяння і їх підлесливість.
Центовий, -а, -е. Стоющій центъ.
