Заво́зити, -жу, -зиш, сов. в. завезти́, -зу, -зе́ш, гл. 1) Завозить, завезти куда нибудь далеко. Чоловіче мій, дружино моя! завіз ти мене, де роду нема, де роду нема, та все чужина. Він не хотів його убивать, да завіз його в ліс. Почали дорікати Колумбові, що завіз їх ка-зна куди. Ком. І. 54. 2) Привозить, привезти. Степом їду, — степ широкий, дорога смутненька, — завези мене, сивий коню, де моя миленька. 3) Ввозить, ввезти во внутрь чего-либо. Завези воза в возівню. 4) Доставлять, доставить, завозить, завезти что по пути. Із Одеси преславної завезли чуму.
Осотий, -тия, м. Раст.: a) Cardnus nutans. б) Cnicus.
Подробиця, -ці, ж. 1) Мелочь. Що там у його купувати: самі сірники та сіль, та така всяка подробиця. подробицею. По мелочамъ; въ розницу. Коли гуртом не продають, то подробицею (горілку). 2) Подробность. Прохаєте оповістити вам усяку пригоду у подробиці.
Припроха, -хи, ж. Припрашиванье. В гостях усього було, а припрохи ні трохи.
Прогляд, -ду, м. = перегляд. Частенько шлють мені землячки на прогляд свої словесні труди.
Сімнадцятий, -а, -е. Семнадцатый. Минув мій рік шіснадцятий, сімнадцятий починаю.
Утоплений, -ного, м. Утопленникъ.
Хруставець, -вця, м. = мак-самосій.
Черепушечка, -ки, ж. Ум. отъ черепушка.
Шпаруна, -ни, ж. Кусокъ глины, отвалившійся отъ стѣны.
