Гра́блисько, -ка, с. и гра́блище, -ща, с. = Грабильно. Наступив на зубки (в граблях), а граблище підвелось угору і хрусь службу по лобові.
Домани́ти, -ню́, -ниш, гл. Приманить. Ніяк теляти до рук не доманиш.
Залізя́чка, -ки, ж. Ум. отъ залізя́ка.
Згризо́та, -ти, ж. = гризота 1. Не лежала ні дня, ні години: лиш сухоти да згризати на личку змарнілії.
Кав'ярник, -ка, м. Варящій кофе.
Контина, -ни, ж. Храмъ. А священник старець ходить по святій контині, молить слави Запорожу, щастя Україні.
Перемішний, -а, -е. Смѣшанный. Мелася насіяла всячини, і усе принялося, зійшло і проквітало одмішне і перемішне, як у празнику люде, на диво Меласі, що, каже, сіяла усе окромішне ряд по рядочку, а зійшла така мішанина.
Підвір'я, -р'я, с. Мѣсто занятое дворомъ, дворъ. Пішли вівці по підвір'ю. Колись і на моїм підвір'ї буде болото.
Позбуджати, -джаю, -єш и позбуджувати, -джую, -єш, гл. Разбудить (многихъ).
Пучка, -ки, ж. Ум. отъ малоупотребительнаго пука (см.), но употребляется самостоятельно въ томъ-же значеніи. 1) Конецъ пальца на рукѣ, точнѣе: внутренняя часть конца пальца ка рукѣ; иногда въ значеніи: палець. З пучок та з ручок житимемо. Загнала шпичку під ніготь, а тепер пучку обриває. Пучками, та ручками, мовляв, хліб заробляємо. Я собі один одним, як пучка. Давай знімати каблучку з пучки. На одній руці пучки, та неоднакові. 2) Щепотка. Позич мені пучку соли. Ум. пучечка. Панночка, чи глянула на нас, чи ні, — простягла дві пучечки поцілувати.
