Дзеле́нь! меж. для выраженіи звона. Коли трохи згодом дзвонок дзелень, дзелень!
Досмали́ти Cм. досмалювати.
Загни́лість, -лости, ж. Начало гніенія.
Збува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. збути, збу́ду, -деш, гл. 1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. 2) Избавляться, избавиться отъ чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. 3) не збува́ти. Всегда быть, всегда находиться, имѣться. Що нагаєчка, що дротяночка, із колочка не збуває. А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. Сьому не збувало на сльози. на ро́зум не збува́ти (кому́). Быть умнымъ. Людина добра і на розум йому не збувало.
Кватирувати, -ру́ю, -єш, гл.
1) Квартировать. В його кватирував о. Яким ще семинаристом.
2) Стоять постоемъ. В неділю рано стало світати, стали ся жовніри кватирувати. Москаль, що кватирував у нас.
Літня́чка, -ки, ж. = літник 1.
Отора, -ри, ж. Закваска.
Понащіплювати, -люю, -єш, гл. Привить (во множествѣ). Він, покійник, і яблук, і груш понащіплював.
Пообнімати, -ма́ю, -єш, гл. Обнять (многихъ).
Рижієвий, -а, -е. Сдѣланный изъ рижія. Рижієва олія.
